С небес на землю посмотрев,
Душа семью себе избрала.
Родителей определив,
Час воплощенья ожидала.
В любви тела переплелись,
И душа в плоти появилась.
Так новая явилась жизнь -
Дитя во чреве зародилось.
И развивалось не спеша,
В утробе мамы подрастая,
И жизнь казалась хороша,
Росло дитя беды не зная.
Вдруг по спине прошел озноб,
Сердечко вдруг затрепетало,
И слово страшное "аборт"
Дитя впервые услыхало.
И этот миг стал роковым,
Все в одночасье изменилось.
А он считал себя родным,
Но мать убить его стремилась.
И он кричал ей: "Погоди!
Не делай этого. Не надо!
Дитя от Бога, ты пойми,
Я - твоя лучшая награда".
Но мать решенье приняла,
И кровь невинная пролилась.
И лишь бессмертная душа
С небес за маму помолилась.
Простив ей все, перед Творцом
Душа ходатаем стояла,
Чтоб этот грех в конце концов
Родная мама осознала.
Комментарий автора: В предверии 8 Марта хочется напомнить женщинам о великой превилегии, которую дал нам Господь - вынашивать и рожать детей. Не упускайте свой шанс.
Тихонова Марина,
Симферополь
Дай, Бог, мне тему для стиха,
Чтобы уверенной рукою
Ложилась за строкой строка,
Что мне подарена Тобою.
Слова, Господь, мне подбери,
Чтобы за сердце задевали,
Людей к Иисусу бы вели,
Глаза на Бога открывали.
Люблю Господа и стараюсь жить так, как Он учит.
Мой девиз: В главноем - единство, во второстепенном - свобода, во всем - любовь!
Член Союза христианских писателей Украины
Любое копирование и распространение работ ТОЛЬКО с
письменного согласования с автором.
Сборник рассказов "Выход есть!" и "Алешкины истории" можно заказать по удобным вам адресам: http://www.bible.org.ru/page.php?id=9
Также вышел сборник рассказов "Открытыми глазами"
В 2014 г. вышли "Сказки старого пруда"
СЛАВА БОГУ!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
